Наступ РФ на Донбасі та брак боєприпасів у ЗСУ, — інтерв'ю ветерана війни

Навіщо Зеленський змінив Залужного і чому росіяни наступають по всій лінії фронту — в інтерв'ю Новини.LIVE розповів доброволець ЗСУ, ветеран російсько-української війни Олег Симороз.

Заміна військового керівництва сталася. Новим головнокомандувачем ЗСУ став Олександр Сирський. Як сприймаєте це призначення?

— Сирський працював з Валерієм Залужним, командував при ньому Сухопутніми військами, керував деякими напрямками на фронті. Вони разом працювали і фактично є одною командою.

Не думаю, що в цьому контексті має щось колосально змінитися. Не думаю, що є перспектива кардинально різних підходів. Сирський — людина не нова, заміна сталася, нам все одно своє робити. Тобто воювати, виборювати незалежність. Але так як це було рішення президента, відповідно на ньому лежить вся повнота відповідальності за це призначення. Подивимось на фактаж.

Роман Костенко, депутат комітеті із нацбезпеки, каже, що і Зеленський і Сирський не мають право на помилку.

— Глобально, можливо, так. Але була слабка комунікація із поясненням по звільненню Залужного. До людей не вийшли, не прокомунікували і не сказали чіткі причини звільнення. Хоча люди заслуговують на це. І те, як прощупували суспільство, це була бридка історія. Всі ці вкиди через блогерів...

У нас повномасштабна війна і гратися у такій ситуації у якісь політичні ігри — це неправильно по відношенню до армії.

Але все ж вище керівництво Збройних сил змінено, відповідно у президента були причини на це, відповідно на ньому тепер відповідальність. І так, право на помилку справді немає.

Зеленський та Сирський мають якби виправдати цю історію зі змінами. Для чого вона взагалі була потрібна? Виклики великі, справи покажуть, бо слова — це слова. Подивимось.

Цьогоріч перед Україною стоять величезні виклики — це і активна оборона і водночас й деокупація, мабуть, півдня. 

— Зараз ворог веде активні наступальні дії по всіх ділянках фронту. Особливо на сході України. Це теж виклик. Нам головне не втратити те, що є. Якими силами та якими фортифікаційними спорудами — до цього дуже багато питань.

Ми тривалий час не любили казати собі, що треба будувати серйозні фортифікаційні споруди саме для оборонної війни і не розглядали цей варіант, бо планували більш наступальні операції. Тепер це треба серйозно розглянути задля збереження життя особового складу.

Щодо наступальних дій, то безперечно, треба повертати наші території. Подивимося, де це буде. Це буде складно робити на всій ділянці фронту. Бо у ворога серйозні фортифікаційні споруди із дуже серйозними мінуваннями в декілька рівнів.

Це потребує дуже серйозного ретельного планування і дуже серйозного технологічного оснащення. Але це можливо (мається на увазі деокупація. - ред.).

Єдине, що треба визнати, що на жаль, таких прориви як це було на Харківщині восени 2022-го, а потім і на Херсонщині навряд чи вдадуться. Доведеться забирати по населеному пункту. А це дуже складна операція, коли у ворога така чисельність і така перевага по озброєнню.

Тому нам треба готуватися, змінювати підходи, переводити на військові рейки економіку, якби нам цього не хотілося. Так, це багатьом не сподобається, але це війна і загалом вона мало кому подобається. Це точно не про комфорт, проте треба обирати.

У нас досі проблеми з набоями, з боєприпасами. Вже другий рік як ми досі не бачимо вирішення ситуації по тим самим снарядам. 155 калібр став найпопулярнішим на фронті, це натівський стандарт. Це і 777-ма гаубиця, і Панцир-2000 — більш серйозна далекобійна артилерія. У нас досі нема серйозного оборонного заводу, який би це виготовляв. 

Скоро стане питання по патронам, по радянському калібру 5 45 та натівському стандарту 5 56. У нас немає власного виробництва, ми воюємо тим, що нам дають наші колеги та союзники. Зокрема, країни НАТО. Але як бачимо по ситуації із виборами у США, все може досить сильно змінитися і погіршитися для нас.

Давайте будемо відверті, за українські території буде воювати тільки Україна, українська армія та українська зброя. Тому для вдалого контрнаступу нам треба в рази більше боєприпасів та зброї.

Як наростити власний ВПК, якщо Росія постійно завдає по ним потужних ракетних і дронових ударів. ГУР каже, що вони будуть тільки продовжуватися.

— Пан Буданов звітує про нарощення ВПК, але відверто кажучи, я не бачу тенденцій при яких у нас щось серйозно нарощується і ситуація покращується. Є результат по FPV-дронам, але за великим рахунком, це більше заслуга волонтерів, людей, які це фінансують та ще й збирають. 

Але ця війна — історія про стратегічні речі. Тому я про снаряди, про ракети, бо Україна ж насправді має технології та фахівців.

Україна в принципі завжди вважалася ракетною державою і ми в стані їх виготовляти. Ми могли би запускати навіть супутники. Але з того, що я бачу, вибачте, це не новина і ніяких карт я не розкрию, якщо ми проаналізуємо наші відповіді на обстріли ворога. На фронті у нас дуже серйозна нехватка снарядів.

Повертаючись до призначення військового керівництва, що ви думаєте про генерала Плахуту, який, начебто, був якимось чином задіяний в розгоні Майдану. А тепер став командувачем Сил територіальної оборони ЗСУ.

— Я досить критично до цього поставився, бо є певні червоні лінії. Міліціонер, командир міліціонерів Майдану, для мене є абсолютно неприпустимими речами. Є чіткий факт, що ця людина командувала внутрішніми військами, котрі приймали участь в розгоні та побитті людей на Майдані разом з беркутом.

Вони так само причетні до вбивств на Майдані і це було за сприяння Захарченка. Є відео, як цей пан досить круто відкликається про тодішнього міністра внутрішніх справ Захарченка.

Для мене цілком очевидно, що людина з такими високими погонами, командир міліції часів Майдану, мала би бути люстрований. До нього дуже багато питань з приводу Кримінального Кодексу України.

Він міг бути чистим у цій історії, якби тоді написав рапорт і звернувся своїх підлеглих перейти на сторону народу. Натомість пішли незаконні накази, починаючи з розгону Майдану. З цього моменту це вже незаконні неправомірні рішення по відношенню до власного народу. Він цього не зробив, він чекав і сидів, у нього все було добре. 

Хоча така особа мала бути піддана люстрації в рамках реформи правоохоронних органів. Цього не було зроблено післямайданною владою і тут великий привіт фанатам п'ятого Президента України. Як сталося, що цей пан уник люстрації?

Я вам скажу як. Пам'ятаєте такого пана Гелетея, який був міністром оборони у 2014 році? Відзначився парадами під час Іловайської трагедії, а пізніше став начальником управління державної охорони у Петра Порошенка. Так, от Плахута так само опинився у цій структурі і працював на управління державної охорони. 

Тепер він командувач сил територіальної оборони. А з яких пір територіальна оборона стала охороною? Я досить чуттєво ставлюся до таких речей, бо я із 16 років був учасником Революції Гідності як киянин. Я тайком від батьків бігав на Майдан, бо мені це все боліло.

А у 25 років я долучився до лав київської територіальної оборони. Я військовослужбовець 112-ї бригади та Сил територіальної оборони. Пройшов київську компанію на ірпінському напрямку і північ Донецької області. Це Серебрянський ліс на кордоні Донецької та Луганської областей, де й отримав поранення.

Тому його призначення для мене виглядає як знущання в роковини розстрілу Небесної сотні. Таке призначення я не сприймаю як історію про кадровий голод. Я на 100% впевнений, що це неправильне призначення і серед військовослужбовців сил територіальної оборони це людина не буде користуватися авторитетом. Бо ці сили більшістю сформовані із добровольців. Тобто вмотивованих людей. 

Тобто Плахута, може і мав право служити в армії, але не мав права обіймати високі посади. Він зробив дуже серйозну помилку у своєму житті. У складний для держави час він служив режиму і захищав його. Хай служить, але команді посади він займати не може, як і решту слуг режиму Януковича.

Деякі працівників "беркута", які теж були задіяні у розгоні Майдану, якби викупили свою провину перед українським суспільством. Можливо, Плахута теж?

— Є речі у житті, коли історія невідворотна. Наприклад, коли перейшов на бік зла. Я прекрасно пам'ятаю події десятирічної давнини, як тоді все висіло на волосині. Ця історія могла закінчити геть по іншому і зараз ми би слухали вечірнє звернення президента Януковича до народу в його четвертій каденції.

Враховуючи всі ці речі, скажу, ще таким людям не місце у вищому військовому керівництві. Хочеш служити — служи, але командувати окремими силами Збройних військ — це різні речі. Адже у його підпорядкуванні сотні тисяч людей.

Чи є в мене до нього довіра? Ні, немає, як і поваги. Я прекрасно розумію, звідки ростуть ноги. З Офісу президента, де досі працюють колеги Плахути по міністерству внутрішніх справ часів Януковича. Наприклад, Олег Татарова.

І мені абсолютно бридко зараз дивитися на те, як він ставить людей зі своєї системи. Мовляв, у нас кадровий голод, а вони ж такі фахівці! Не треба людей задурювати! Люди з режиму Януковича мають бути люстровані і більше ніколи не допущені до влади. Інакше це може призвести до тоталітарного режиму. А це трошки не те, за що ми воюємо.

Складні новини чуємо з фронту, де наші війська стоять в активній оборонні. Якщо проаналізувати ситуацію, то якою вона є зараз?

— На сході у нас одна із наймотивованіших бригад, котра є прикладом для всіх Збройних сил України. Але ворог намагається наступати по всім ділянкам. Купʼянський — не виключення. У ворога задача вийти на більш вигідні позиції по річці Оскіл і закріпитися там.

Як мінімум наблизитися до неї впритул, бо так їм було б вигідніше утримувати фронт і він був би набагато стабільніший для них. Туди кидаються чималі сили, підтягнуті серйозні резерви, але "Азов" дає їм там по зубам.

Загалом у ворога там є певні нечисельні просування у селах, але без серйозних успіхів. 

Так само складна ситуація по напрямку Бахмуту, Кліщіївка. Мій підрозділ безпосередньо знаходиться по напрямку Кліщіївки і там дуже і дуже складно. Ворог атакує, має перевагу по артилерії, по дронам, і якигось обмежень у нього там немає.

Якщо раніше не можна було ходити групі із трьох людей, то зараз наносять ураження навіть по одній людині і будь-якій техніці. Тобто у технічному плані там у ворога все, на жаль, дуже добре. Там у ворога є певні просування.

Тобто у повітрі одночасно висять десятки дронів?

— Більше. Висить велика кількість висить. Не треба не дооцінювати ворога, він досить сильний чисельно. Безперечно, це найчисельніша армія світу і технічно, починаючи від снарядів і закінчуючи сучасними засобами, дронами, ударними безпілотниками, особистими оснащеннями для стрілків.

На жаль, у ворога в цьому плані все добре. Навіть коли були проблеми, вони точно зробили роботу над помилками і зробили висновки.

У другій частині інтерв'ю із ветераном війни Олегом Симорозом читайте про помилку Буданова та складну мобілізацію в Україні.